Клімат – багаторічний режим погоди в даній місцевості.
Він проявляється в закономірній зміні погод в даній місцевості. Як і погода
клімат залежить від кількості сонячної радіації (від широти), від переміщення
повітряних мас, атмосферних фронтів, циклонів й антициклонів (від циркуляції
атмосфери), від характеру підстилаючої поверхні. Ці чинники (кількість сонячної
радіації (географічна широта), загальна циркуляція атмосфери, характер
підстилаючої поверхні) називаються кліматотворчими.
Ці чинники (фактори) визначають клімат в будь-якій точці земної кулі.
Сонячна радіація – фактор, який визначає надходження сонячної
енергії на певні ділянки земної поверхні. Кількість тепла залежить від
географічної широти. Від кількості тепла залежать інші показники клімату –
тиск, хмарність, опади, циркуляція атмосфери.
Загальна циркуляція атмосфери – фактор, який визначає рух повітряних
мас як по вертикалі, так і по земній поверхні. Завдяки цьому відбувається між
широтний обмін повітря, а також перерозподіл його від поверхні у верхні шари
атмосфери й навпаки. Повітряні маси переносять хмари, що визначають опади; вони
впливають на перерозподіл зон високого й низького тиску, температуру й
вологість повітря, утворюють вітри.
Характер підстилаючої поверхні (рельєф) – фактор, який корегує
вплив двох попередніх факторів. Гірські підняття й хребти мають специфічний
температурний режим і режим опадів в залежності від експозиції, орієнтації
схилів і висоти хребтів. Вони можуть відбивати значну кількість сонячної
енергії, а найвищі вершини часто покриті снігами й льодовиками. Гори є механічними
перешкодами на шляху повітряних мас й фронтів. На Землі дуже багато районів, де
через гори випадає дуже багато опадів або їх, навпаки, недостатньо, Так
найвологіше на Землі місце поблизу селища Чарапунджі утворилося завдяки
Гімалаям, на схилах яких повітряні маси й залишають свою вологу. З іншого боку,
сухість Центральної Азії пов’язана з тим, що на її окраїнах розташовані високі
гірські масиви.
В горах кліматичні умови
змінюються зі зміною висоти: з її збільшенням температура знижується, атмосферний
тиск падає, вологість зменшується, кількість опадів до певної межі зростає, а
потім зменшується, вітер змінюється по силі й напряму. Все це дозволяє виділити
специфічні для гір висотні кліматичні
пояси.
Вплив рівнинних поверхонь суходолу
й поверхні Світового океану полягає в тому, що вони практично не змінюють вплив
двох попередніх факторів.
Крім головних існують фактори, які
впливають на клімат в певних районах. В тому числі сюди належать розподіл
суходолу й водної поверхні, віддаленість території від морів й океанів. Суходіл
й море нагріваються й охолоджуються по-різному. Морські повітряні маси істотно
відрізняються від континентальних, але при проникненні в глибину материка, вони
змінюють свої властивості. Тому на одній широті спостерігається значні
відмінності в температурному режимі й розподілі опадів. Так на паралелі 60о пн.
ш. Середня температура січня в Атлантиці становить 0оС, в Санкт-Петербурзі уже -8оС, біля Уралу - -14оС, на Єнісеї -
-30оС, а на Лені - -49оС. Кількість
опадів зменшується в тому ж напрямку: в прибережних районах Норвегії їх випадає
понад 1000 мм/рік, в Європейській частині Росії – біля 500 мм, в Східному
Сибірі – біля 300 мм за рік. Різняться й інші показники клімату. Ці відмінності
між прибережним й континентальним кліматом дозволяють виділяти два підтипи
клімату – морський і континентальний.
Морський, або океанічний,
клімат – це клімат океану, островів й приморських окраїн материків. Він
характеризується низькими річними й добовими амплітудами (різницями між найвищою
й найнижчою температурою) й великою кількістю опадів.
Континентальний – клімат материка. Характеризується невеликою
кількістю опадів, високими літніми й низькими зимовими температурами повітря,
великими річними й добовими амплітудами. Континентальність клімату виражається
в різній степені, яку визначають за річною амплітудою. Чим вища амплітуда, тим
континентальніший клімат. В континентальному типі клімату виділяють такі
підтипи: помірно-континентальний,
континентальний, різкоконтинентальний.
Великий вплив на клімат мають морські течії. Вони переносять тепло чи холод
з одних широт в інші, нагріваючи чи охолоджуючи повітряні маси, які знаходяться
над ними. Повітряні маси, набуваючи нових властивостей під впливом течій,
приходять на материк вже зміненими і зумовлюють на узбережжі іншу, не властиву
даним широтам погоду. Тому клімат узбереж, які омиваються теплими течіями,
зазвичай тепліший і м’якший, ніж на материку. Холодні течії, крім того,
посилюють сухість клімату, вони охолоджують нижні шари повітря в прибережній
частині, що перешкоджають утворенню хмар й випаданню опадів.
Яскравим прикладом різного впливу
на клімат теплих і холодних течій можуть служити клімати східного узбережжя
Канади і західного узбережжя Європи між 55о пн.ш. і 70о пн.ш. Канадське
узбережжя омивається холодною Лабрадорською течією, європейське – теплою
Північно-Атлантичною (однією з гілок Гольфстріму). Перше лежить в районі з
середньорічними температурами від -10оС до 0оС, друге – від 0оС до +10оС.
Тривалість безморозного періоду на Канадському узбережжі 60 днів на рік, на
європейському – 150-210 днів. На півострові Лабрадор і Канадському архіпелазі –
тундра, Європі – хвойні й мішані ліси.
Холодні Бенґельська й Перуанська
течії призвели до утворення на африканському й південноамериканському
узбережжях пустель Наміб і Атакама.