Літосфера, атмосфера, гідросфера контактують у
зоні верхньої межі земної кори, де разом з біосферою формують найскладнішу і
активну реакційну сферу Землі. Саме тут і в тектоносфері відбуваються процеси,
які створюють земну кору й змінюють її будову і склад. Ці процеси називаються
геологічними. Геологічні процеси, пов’язані з тектоносферою називаються ендогенними (внутрішніми), з верхньою
реакційною сферою – екзогенними
(зовнішніми).
Екзогенні процеси
розвиваються на поверхні Землі й у верхніх шарах земної кори. Головними
причинами, що викликають ці процеси є: променева енергія Сонця, сила тяжіння
Сонця й місяця. Найважливішими екзогенними процесами є вивітрювання й кругообіг води
в природі.
Вивітрювання полягає в руйнуванні гірських порід і
мінералів під дією фізичних й хімічних факторів. Передусім це нагрівання й
охолодження, хімічні дії на гірські поверхні кисню, вуглекислого газу, водяної
пари й водних розчинів. Фізичне й хімічне вивітрювання створюють і представники
біосфери.
Вода, яка випала у виді атмосферних опадів на
континент, частково випаровується. Частина їх формує потоки, річки,
накопичується у вигляді льоду й снігу в зонах суворого клімату, фільтрується в
землю, утворюючи нище земної поверхні підземні води. І вода, і сніг, і лід
виконують величезну руйнівну роботу, в результаті якої гірські породи
подрібнюються й змінюють початковий і хімічний склад. І тверді уламки й
розчинені речовини переносяться до місця їх накопичення (акумуляції). Таким чином всі екзогенні процеси відбуваються по
схемі: руйнування, перенесення (транспортування), акумуляція. Основними
екзогенними процесами є геологічна діяльність вітру, рік, дощових, талих і
підземних вод, морів, океанів, озер, боліт, льодовиків, а також процеси, які
відбуваються в замерзлих породах. В руйнівну стадію всіх перекислених процесів
створюється матеріал, який нагромаджується як на суходолі, так і у водоймах, де
нагромаджується більша його частина.
В екзогенних процесах важливу роль відіграє
біосфера. В хлорофілі зелених рослин шляхом фотосинтезу й при участі
вуглекислого газу і води утворюються вуглеводи й вільний кисень. Кисень
поступає в атмосферу й забезпечує життя в Світовому океані.
В міру того, як потужність осадової товщі зростає,
нижні його шари й осад летифіцирується – перетворюється в осадову гірську
породу. Сукупність процесів утворення осадків і перетворення їх в осадкові
гірські породи називається літогенезом.
Осадові гірські породи залягають шарами. Шар – це геологічне тіло, обмежене
приблизно паралельними площинами, верхня з яких називається покривом, а нижня -підошвою. Потужність шару на всій його протяжності приблизно
однакова. Протяжність шару завжди набагато більша за його потужність.
Ендогенні процеси
охоплюють тектоносферу й часто їх називають тектонічними. Тектонічні процеси
пов’язані з внутрішньою активністю Землі. Силою, що їх рухаєє вогняно-рідкий розплав – магма. Цей потік матерії й тепла,
періодично направляється до поверхні з надр планети, забезпечуючи геологічний
процес, який називається магматизмом.
В результаті застигання магми на глибині (інтрузивний
магнетизм) виникають інтрузивні тіла – лаколіти, пластові інтрузії, дайки і
т.д. Затухла поверхня утворює. Застигла на поверхні магма утворює лавові потоки
й покриви. Це ефузивний магнетизм.
Сучасний ефузивний магнетизм називається вулканізмом.
З магматизмом пов’язано виверження вулканів,
виникнення землетрусів, складкоутворення, розрив шарів, підняття й опускання
території.
Підйом і опускання земної кори пов’язані з
тектонічними рухами. На різних часових відрізках розвитку Землі напрямок цих
рухів може бути різним, але результативна їх складованаправлена або вниз, або вверх. Рухи, направлені
вниз і які призводять до опускання земної кори, називаються низхідними або від’ємними, а напрямлені вверх й які призводять до підйому – вихідними або додатними.
Сукупність
тектонічних рухів і процесів, під дією яких формується структура земної кори,називається тектогенезом. В результаті тектогенезу одні території піднімаються,
інші – опускаються. Підняття земної кори призводить до переміщення берегової
лінії в сторону суші – трансгресію
або наступ моря. При опусканні, коли море відступає, говорять про його регресію.
Тектонічні рухи зминають й розламують шари
осадових порід. Рухи, які ведуть до утворення складок, називають
складкоутворюючими. Такі рухи не порушують суцільність шарів, а лише згинають
їх. Найпростішими складками є антикліналі й синкліналі. Випукла складка, в ядрі
якої залягають найдревніші породи називається антикліналлю, а увігнута з молодим ядром – синкліналлю. В земній корі антикліналі завжди переходять в
синкліналі і тому ці складки завжди мають спільне крило. В цьому крилі всі шари
приблизно однаково нахилені до горизонту залягання. Це моноклінальне закінчення
складок. Складки утворюються в породах, які мають деяку пластичність.
Якщо породи втратили пластичність (набули
жорсткості), шари розломлюються, а їх частини зміщуються по площині розлому. В
таких породах тектонічні рухи створюють розривні (глибові, тектонічні)
структури, простішими з яких є горсти й грабени.
Тектонічні рухи, які ведуть до утворення гір,
називаються орогенічними
(гороутворюючими), а сам процес горотворення – орогенезом. В історії розвитку Землі виділяють кілька орогенічних
фаз. Найдревніші структури сформовані в каледонську епоху горотворення, яка
завершилась в силурійському періоді. Девонський, кам’яновугільний (карбоновий),
і пермський період характеризуютьсягерцинським орогенезом, на зміну якому прийшло альпійське горотворення,
яке триває й сьогодні.
Ендогенні й екзогенні процеси діють в протилежних
напрямах: ендогенні створюють тектонічні підняття й западини, а екзогенні
руйнують підняття й транспортують матеріал в зниження. Швидкість цих дій доволі
велика – найвищі на Землі гори за кілька мільйонів роківстають зрівняними з землею.