Форма Землі нагадує кулю. Для відображення
зменшеної земної кулі користуються глобусом.
Глобус – зменшена модель
Землі. Перевагою глобуса й те, що всі розміри, відстані, кути на ньому
відповідають дійсності. Але використовувати глобус не завжди зручно через
його об’ємність. Тому користуються картами.
Карта – зображення умовними знаками і в масштабі певної ділянки земної
поверхні чи земної кулі в цілому. Зібрання карт називається атласом. Горизонт - частина земної поверхні, що спостерігається
на відкритій місцевості. Виділяють основні та проміжні сторони горизонту.
Основними сторонами горизонту є: північ,
схід, південь, захід. Компас – прилад, який вказує напрям на північ. Азимут – кут між напрямом на північ й на
даний об’єкт. Карти класифікують: за змістом, за масштабом, за
охопленням території, за призначенням. За змістом карти
поділяються на загальногеографічні (топографічні)й
тематичні (тектонічна, геологічна, кліматична, населення). Масштаб – число, що показує у скільки разів
відстань на місцевості більша за відстань на карті. Масштаб буває числовий (1:1000000), іменований (в 1 см – 10 км)
і лінійний. За масштабом карти
поділяють на великомасштабні
(масштабом 1:10000 – 1:200000), середньомасштабні
(1:200000 – 1:1000000), дрібномасштабні
(дрібніші за 1:1000000). За
охопленням території – на
карти світу, карти півкуль, карти
материків і їх частин, карти країн,
областей і т.д. За
призначенням карти
поділяють на навчальні, туристичні,
військові і т.п. Генералізація
– процес відбирання найголовнішого
для відображення на певній карті. Для побудови карти використовують картографічні
проекції. Картографічні
проекції - це математичний спосіб передачі кулястості
Землі на площині. Для створення будь-якої карти використовують допоміжні тіла.
В залежності від того, яке допоміжне тіло використовують для побудови, проекції
поділяються на циліндричні, конічні, азимутальні. У циліндричних
проекціях допоміжним тілом є циліндр, який дотикається до глобуса по
екваторі. Всі точки глобуса переносять на циліндр, який потім розгортають. При
цьому, щоб уникнути розривів, точки
розтягують, що призводить до спотворень форм, розмірів і площ. Не відбувається
спотворень тільки в при екваторіальній зоні, а з віддаленням до полюсів
спотворення збільшуються. Циліндричну проекцію використовують для створення
карти світу. В конічній
проекції допоміжним тілом виступає конус. Проекцію використовують для створення карт, що
відображають територію помірних широт (наприклад в цій проекції часто створюють
карти Росії). В азимутальній
проекції допоміжним тілом є площина. В залежності від того, до якої частини
глобуса прикладається площина, азимутальні проекції поділяються на азимутально
нормальні, прямі азимутальні й азимутальні довільні. В азимутально нормальній проекції площину прикладають до полюсів. В
цій проекції створюються карти приполярних зон. В прямій азимутальній проекції (площина прикладається до екватора)
створюються карти півкуль. В азимутальних
довільних проекціях площину можуть прикладати до будь-якої точки земної
кулі, яка переважно є в центрі зображуваної території. Передати кулястість Землі на площині неможливо без
спотворень. В залежності від того, з якою метою створюють карти, в них
зменшують якийсь тип спотворень (кути, площі, форми). За характером спотворень
карти поділяють на рівновеликі, рівнокутні та довільні. На рівновеликих картах спотворення площ, форм і відстаней незначне,
натомість значно спотворюються кути. На рівнокутних
картах не відбувається спотворення кутів, але значно спотворюються форми й
площі. На довільних картах присутні
всі види спотворень, але в незначній мірі. План – зображення умовними знаками і в
масштабі невеликої ділянки земної поверхні. Масштаб плану віл 1:10000 й
крупніший. При створенні планів картографічні проекції не використовують. На плані використовують три типи умовних знаків –
контурні, лінійні й значкові. Контурні
умовні знаки відтворюють реальні контури географічного об’єкта. До таких знаків
належать зображення озера, лісового масиву й т.д. Лінійні значки використовуються для зображення
річок, державних кордонів. Їх довжину подано в масштабі, а ширину - ні. Значкові
(позамасштабні) умовні
знаки позначають одинокі дерева, кущі, джерела, колодязі й т.д. Лінії на плані й карті, що з’єднують точки з
однаковою висотою називаються горизонталями.
На горизонталях присутні коротенькі лінії, які вказують напрям схилу – бергштрихи. План і карта відіграють дуже важливу роль у
вивченні географічних характеристик певної території. |