План та карта

Форма Землі нагадує кулю. Для відображення зменшеної земної кулі користуються глобусом.  Глобус – зменшена модель Землі. Перевагою глобуса й те, що всі розміри, відстані, кути на ньому відповідають дійсності.

Але використовувати глобус не завжди зручно через його об’ємність. Тому користуються картами. Карта – зображення умовними знаками і в масштабі певної ділянки земної поверхні чи земної кулі в цілому. Зібрання карт називається атласом.

 Горизонт -  частина земної поверхні, що спостерігається на відкритій місцевості. Виділяють основні та проміжні сторони горизонту. Основними сторонами горизонту є: північ, схід, південь, захід.

Компас – прилад, який вказує напрям на північ. Азимут – кут між напрямом на північ й на даний об’єкт. 

Карти класифікують: за змістом, за масштабом, за охопленням території, за призначенням.

За змістом карти поділяються на загальногеографічні (топографічні)й тематичні (тектонічна, геологічна, кліматична, населення).

Масштаб – число, що показує у скільки разів відстань на місцевості більша за відстань на карті. Масштаб буває числовий (1:1000000), іменований (в 1 см – 10 км) і лінійний. За масштабом карти поділяють на великомасштабні (масштабом 1:10000 – 1:200000), середньомасштабні (1:200000 – 1:1000000), дрібномасштабні (дрібніші за 1:1000000).

За охопленням території – на карти світу, карти півкуль, карти материків і їх частин, карти країн, областей і т.д.

За призначенням карти поділяють на навчальні, туристичні, військові і т.п.

Генералізація – процес відбирання найголовнішого для відображення на певній карті.

Для побудови карти використовують картографічні проекції.

Картографічні проекції  - це математичний спосіб передачі кулястості Землі на площині. Для створення будь-якої карти використовують допоміжні тіла. В залежності від того, яке допоміжне тіло використовують для побудови, проекції поділяються на циліндричні, конічні, азимутальні.

У циліндричних проекціях допоміжним тілом є циліндр, який дотикається до глобуса по екваторі. Всі точки глобуса переносять на циліндр, який потім розгортають. При цьому, щоб уникнути розривів,  точки розтягують, що призводить до спотворень форм, розмірів і площ. Не відбувається спотворень тільки в при екваторіальній зоні, а з віддаленням до полюсів спотворення збільшуються. Циліндричну проекцію використовують для створення карти світу.

В конічній проекції допоміжним тілом виступає конус.  Проекцію використовують для створення карт, що відображають територію помірних широт (наприклад в цій проекції часто створюють карти Росії).

В азимутальній проекції допоміжним тілом є площина. В залежності від того, до якої частини глобуса прикладається площина, азимутальні проекції поділяються на азимутально нормальні, прямі азимутальні й азимутальні довільні. В азимутально нормальній проекції площину прикладають до полюсів. В цій проекції створюються карти приполярних зон. В прямій азимутальній проекції (площина прикладається до екватора) створюються карти півкуль. В азимутальних довільних проекціях площину можуть прикладати до будь-якої точки земної кулі, яка переважно є в центрі зображуваної території.

Передати кулястість Землі на площині неможливо без спотворень. В залежності від того, з якою метою створюють карти, в них зменшують якийсь тип спотворень (кути, площі, форми). За характером спотворень карти поділяють на рівновеликі, рівнокутні та довільні. На рівновеликих картах спотворення площ, форм і відстаней незначне, натомість значно спотворюються кути. На рівнокутних картах не відбувається спотворення кутів, але значно спотворюються форми й площі. На довільних картах присутні всі види спотворень, але в незначній мірі.

План – зображення умовними знаками і в масштабі невеликої ділянки земної поверхні. Масштаб плану віл 1:10000 й крупніший. При створенні планів картографічні проекції не використовують.

На плані використовують три типи умовних знаків – контурні, лінійні й значкові. Контурні умовні знаки відтворюють реальні контури географічного об’єкта. До таких знаків належать зображення озера, лісового масиву й т.д.

Лінійні значки використовуються для зображення річок, державних кордонів. Їх довжину подано в масштабі, а ширину -  ні.

Значкові (позамасштабні) умовні знаки позначають одинокі дерева, кущі, джерела, колодязі й т.д.

Лінії на плані й карті, що з’єднують точки з однаковою висотою називаються горизонталями. На горизонталях присутні коротенькі лінії, які вказують напрям схилу – бергштрихи.

План і карта відіграють дуже важливу роль у вивченні географічних характеристик певної території.