Рівнини й гори є основними формами земної
поверхні. Вони утворилися в результаті геологічних процесів, які на протязі
всієї геологічної історії формували вигляд Землі. Рівнини – це широкі простори зі спокійним, плоским
чи горбистим рельєфом й порівняно малим коливанням відносних висот.
Рівнини поділяються за абсолютною висотою.
Рівнини, які мають абсолютну висоту від 0 до 200 м називаються низовинами. Рівнини з абсолютною висотою
від 200 до 500 м називаються височинами.
Рівнини, висота яких від 500 до 1000 м над рівнем моря, називаються плоскогір’ями.
Найбільші низовини: Амазонська, Ла-Платська,
Місісіпська, Індо-Гангська. Найбільші плоскогір’я – Середньосибірське,
Аравійське, Декан (Азія), Східно-Африканське, Південно-Африканське,
Західно-Австралійське.
Рівнини також поділяються за походженням. На
материках більшість рівнин сформувались на платформах; вони складені пластами
осадового чохла. Такі рівнини називаються пластовими,
або платформенними.
Рівнини, які виникли внаслідок знесення продуктів
руйнування гір (денудації), називаються денудаційними.
Руйнування гір й перенесення гірських
порід зазвичай відбувається під дією води, вітру, льоду, сили тяжіння.
Рівнини, утворені в процесі накопичення
(акумуляції) матеріалу, при якому відбувається заповнення понижень рельєфу,
називаються акумулятивними рівнинами.
В залежності від походження вони бувають морськими, озерними, річковими,
льодовиковими, вулканічними.
Рельєф рівнин також різноманітний. Так, на
рівнинах, які підпадали материковому зледенінню, виділяють рельєф областей
живлення льодовика, його розтікання й стоку талих вод – моренні й
кінцево-моренні вали й гряди. Особливий рельєф мають рівнини тундри й піщаних
пустель.
На дні океану розрізняють глибоководні (абісальні) рівнини; на шельфі – шельфовірівнини.