Географічна оболонка

Географічна оболонка – безперервна й цілісна оболонка Землі, яка включає в себе верхню частину літосфери, нижні шари атмосфери, всю гідросферу і всю біосферу нашої планети. Саме в межах географічної оболонки відбувається безперервний обмін речовин й енергії, складна взаємодія між вказаними компонентними оболонками Землі.

Межі географічної оболонки до сих пір чітко не визначені. За верхню її межу приймають озоновий екран в атмосфері, за межі якого не виходить життя на нашій планеті. Нижня межа найчастіше проводиться в літосфері на глибині не більше 1000 м. Це верхня частина земної кори, яка утворена під сильним впливом атмосфери, гідросфери й живих організмів. Вся товща вод Світового океану заселена, тому якщо говорити про нижню межу географічної оболонки в океані, то її слід проводити по океанічному дні. Загалом географічна оболонка нашої планети має загальну потужність близько 30 км.

Географічна оболонка по об’єму й територіально співпадає з поширенням на Землі живих організмів. Однак одностайної точки зору стосовно співвідношення меж біосфери  й географічної оболонки немає.

Загальні закономірності географічної оболонки: цілісність, зональність, ритмічність, коло обіг речовин  природі.

Цілісність географічної оболонки – закономірність, що характеризується тим, що при зміні будь-якого природного компоненту змінюються всі інші, тобто вся географічна оболонка зв’язана в дуже тісну систему. Наприклад, вирубка лісів, може призвести до зсувів ґрунту, повеней і т.п.

Зональність характеризує закономірність розміщення природних об’єктів відповідно до умов певної зони. Наприклад, пустелі утворюються в тропічному поясі через недостатнє зволоження і для них характерна специфічні рослинний і тваринний світ.

Ритмічність – це закономірність, що характеризує повторення певних процесів через певні інтервали. Наприклад, зміна дня й ночі, пір року й т.д.

Кругообіг речовинй енергії – речовини й енергія на Землі перебуває в безперервному русі. Наприклад, кругообіг води в природі.