Внутрішні води Африки

Розподіл стоку й режим рік в Африці, як і на інших континентах, визначається кліматичними умовами й характером рельєфу.

За загальним об’ємом річного стоку (5400 км³) Африка стоїть на третьому місці після Євразії й Південної Америки.

Внаслідок загального похилу поверхні материка на захід найбільший стік направлений до Атлантичного океану. До його басейну відноситься більше 1/3 площі Африки й такі великі ріки як Конґо, Ніґер, Сенеґал, Оранжева, Кунене, Кванза. Ще близько 1/3 території належать до басейну внутрішнього стоку, тобто не має стоку в океан. Внутрішній стік пов’язаний як з дефіцитом вологи, так і з котловинним характером рельєфу. До областей внутрішнього стоку відносяться: Сахара, більша частина Калахарі, котловина озера Чад й окремі впадини Східної Африки. (наприклад впадина озера Рудольфа). Ніл та річки, що стікають з Атлаських гір, належать до басейну Середземного моря (цю частину стоку також інколи відносять до басейну Атлантичного океану). Решта річок належать до басейну Індійського океану – це такі річки як Замбезі, Лімпопо, Джубба. Головний вододіл материка проходить по його східній при піднятій окраїні.

Ріки Африки мають дощове живлення Густота річкової сітки зменшується від екватора до тропіків. За особливостями режиму африканські ріки діляться на чотири типи: екваторіальний (амазонський), суданський (нігерійський), сахарський і середземноморський.

Ріки екваторіального типу (Конго) мають дощове живлення, стійкі рівномірні витрати. Ріки суданського типу (Ніґер, Сенеґал, Замбезі, Оранжева) приурочені до субекваторіальних широт Африки. Вони також живляться дощовими водами, характеризуються різко вираженими сезонними витратою й стоком (максимальний – в кінці літа й восени, межень (мінімальний) – зимою й навесні). Ріки сахарського типу (ваді) більшу частину року являють собою сухі русла, які заповнюються водою після  дощів, які зрідка трапляються в Сахарі, пустелі Наміб і в Калахарі. Ріки середземноморського типу (ріки Атлаських й Капських гір) на 50-80% мають дощве живлення, з деякою часткою снігового. Максимальні витрати й стік відзначають зимою, в період дощів. Літом ріки середземноморського типу сильно міліють або пересихають.

Найдовша річка Африки й усього світу – Ніл (6671 км). Але вона займає лише 5 місце за площею басейну й 26 за об’ємом річного стоку. Най верхньою течією Нілу вважають річку Каґеру, що впадає в озеро Вікторія, з якого витікає Ніл. Після озера Вікторія ріка протікає ще через кілька озер. В межах Східно-Африканське плоскогір’я на Нілі цілий каскад порогів й водоспадів. Вийшовши за межі плоскогір’я, річка вступає в широку зону Східно-Суданську котловину. Течія її уповільнюється, русло ділиться на рукави, ріка приймає кілька приток. Після впадіння правої притоки Собат, річка отримує назву Білий Ніл. Поблизу міста Хартум Білий Ніл зливається з голубим, який приходить з Ефіопського нагір’я, де бере початок з озера Тана. З цього місця (після міста Хартум) ріка називається Нілом і тече, перетинаючи виступи твердих кристалічних порід. Раніше тут були знамениті пороги – катаракти, які перешкоджали судноплавству. Після створення висотної Асуанської дамби, на місці порогів утворилося величезне водосховище.

З Ефіопського нагір’я Ніл отримує притоку – річку Атбару, нижче якої на протязі 2700 км ріка тече по пустелі й втрачає багато води на випаровування. При впадінні в Середземне море Ніл утворює величезну дельту, складену, як і вся заплава, родючим мулом. Мул приноситься під час розливів Нілу переважно з Ефіопського нагір’я. 

Режим Нілу своєрідний. Основну масу води він отримує від Голубого Нілу з Атбарою (84% загального стоку), в меншій мірі від Білого Нілу (16%). Він повноводний під час літніх мусонних дощів. Паводки поступово поширюються вниз по течії. Підйом рівня води починається в липні й досягає максимальних значень в низинах лише після серпня. Біля Каїру рівень води піднімається більше ніж на 8 м. Спад води в Нілі відбувається значно повільніше, ніж підйом. Він продовжується на протязі кінця осені-зими – початку весни, аж до травня, коли рівень води найнижчий.

Друга велика річка Африки – Конґо. Це найповноводніша річка материка (друга по водності в світі після Амазонки). Вона коротша за Ніл на понад 2 000 км, але перевищує його по водності в 15 разів! Басейн Конґо розташований в добре зволожених областях материка: ріка двічі перетинає екватор, отримує притоки з субекваторіального поясу як Північної (1/3 басейну Конґо), так і Південної (2/3 басейну) півкуль. Тому в річному режимі Конґо виражені два підйоми води й два спади рівня, які обумовлені особливостями водних режимів приток. На північних притоках повінь починається з березня й триває до жовтня, на південних – з жовтня до березня.

Ріки системи Конґо завдяки великій водності, доволі рівномірному стокові на протязі року, значному падінню русла й великій кількості порогів та водоспадів у верхній та нижній течії володіють величезними запасами гідроенергії.

В Африці є ще кілька значних річок. Серед них Нігер – найбільша річка Західної Африки; займає третє місце серед африканських рік по довжині (після Нілу й Конго), площі басейну й об’єму річного стоку. Замбезі – найбільша річка Південної Африки, займає четверте місце серед рік материка за довжиною й площею басейну, а за об’ємом річного стоку поступається лише Конґо. На Замбезі знаходиться один з найграндіозніших водоспадів світу – водоспад Вікторія. Його висота – 120 м, ширина 1800м. Нижче водоспаду в ущелині Кариба споруджена дамба з гідроелектростанцією й створено водосховище Кариба.

Озера по території Африки розміщені нерівномірно. Озерні улоговини мають найрізноманітніше походження. Тектонічні озера розташовані в грабенах по лінії Великих Східно-Африканських розломів. Ці озера витягнуті, вузькі, дуже глибокі. Так, озеро Танганьїка з півночі на південь простягається на 650 км й має максимальну глибину 1435 м (друге по глибині озеро світу після Байкалу).  Озеро Вікторія – найбільше в Африці по площі (68000 км²), друге найбільше прісне озеро в світі після Верхнього. Улоговина озера Вікторія знаходиться не в розломі, а в пологому прогині платформи, тому воно має незначні глибини (середня глибина становить близько 40 метрів, максимальна – 80 м).

Озеро Чад безстічне, мілководне (середні глибини 4-7 метрів). Площа його в залежності від кількості опадів й режиму рік, що в нього впадають, збільшується в дощовий період майже вдвічі. На Ефіопському нагір’ї є озера вулканічного походження. Так, озеро Тана, з якого витікає Голубий Ніл, утворилося шляхом підвищення долини ріки лавовими потоками під час виверження вулканів.

В надрах Африки великі запаси підземних вод. Вони є майже єдиним джерелом водопостачання в посушливих областях Африки. В пустелях навколо природних водойм і артезіанських колодязів розташовані оазиси. В оазисах ростуть фінікові пальми, різні плодові дерева, вирощують тропічні сільськогосподарські  культури. Біля артезіанських джерел влаштовують водопої для худоби.