Фізико-географічне районування Африки

За комплексом природних умов в Африці можна виділити чотири великих регіони: Північну, Центральну (Екваторіальну), Східну й Південну Африку. Кожний з них має свій неповторний географічний вид й поділяється в свою чергу на менші й також своєрідні природні комплекси (природні області).

Північна Африка простягається в найширшій частині материка від Середземного моря на півночі до південних кордонів зони саван, а на південному сході – до Ефіопського нагір’я. З півночі на південь, в залежності від кліматичних умов, відбувається поступові зміни природних комплексів. Найхарактерніша риса природи Північної Африки – сухість клімату. Найбільше вона виражена в Сахарі. При наближенні до екватора зростає тривалість вологого періоду. Південна межа Північної Африки знаходиться саме там, де сухий сезон стає коротким або зникає. Природні зони мають широтне простягання, тобто витягнуті з заходу на схід.

Центральна (Екваторіальна) Африка займає території з рівномірним зволоженням на протязі року на узбережжі Гвінейської затоки й впадини Конґо. Тут яскраво виражені типові вологі екваторіальні ліси (гілеї). Сьогодні ці ліси значно змінені людиною. Тут вирощують банани, ананаси, каву, какао, арахіс і т.д.

Східна Африка знаходиться на схід від Судану й басейну Конґо, займають територію Ефіопського нагір’я й Східно-Африканського плоскогір’я. Це найвища і рухома частина Африканської платформи. Східну Африку перетинає зона глибоких тектонічних розломів, які розділяють великі зони земної кори. Тут знаходяться найбільші тектонічні озера й найвищі вулкани континенту. Східна Африка лежить в основному в субекваторіальному поясі. В залежності від кількості опадів на високих рівнинах й плато чергуються різні типи  саван й вологих субекваторіальних лісів. В умовах гірського рельєфу проявляється висотна поясність.

Південна Африка займає найвужчу частину материка, що лежить на південь від вододілу рік Конґо і Замбезі. В рельєфі переважають улоговини й плоскогір’я , при підняті по краях. На південному сході вона змінюється Драконовими горами, а на крайньому півдні материка підвищуються складчасто-брилові Капські гори. Клімат і природні зони Південної Африки змінюються в двох напрямах: з півночі на південь й з соду на зад. З півночі на південь змінюються різні типи саван і рідколісь субекваторіального й тропічного поясів. Східні й південно-східні узбережжя, які отримують багато опадів з Індійського океану, покриті густими тропічними й субтропічними вологими лісами. В Західній Калахарі савани континентального сектору Південної Африки переходять в напівпустелі, а ще далі на захід – безводна пустеля Наміб.

В якості прикладу природних областей Африки можна розглянути Сахару. Це унікальна територія. За площею вона майже рівна всій Австралії. Величезні простори Сахари заняті різними типами тропічних пустель з бідною рослинністю: піщаних, кам’яних, глинистих. Це результат азидних кліматичних умов. На більшій частині Сахари випадає 50 мм опадів на рік. Хмари над Сахарою – дуже рідкісне явище. Відносна вологість повітря інколи нижче 25%. Древні сухі русла рік (ваді) наповнюються водою під час епізодичних злив – один раз в кілька років. Влітку стоїть жара в +50^оС й вище, а поверхня каменів прогрівається до +80^оС. В Сахарі головна проблема – вода. Все життя зосереджується в оазисах, де на поверхню виходять підземні води чи по долинах транзитних рік, які беруть початок за межами Сахари.

Сахара постійно збільшується в розмірах, упевнено наступаючи на савани. В Судані кожного року пустеля просувається на південь на 10 км. За останніх 50 років вона збільшила свою площу на 650 тис. км².

Сахара багата на корисні копалини: нафтою, газом, залізними й марганцевими рудами. Їх добуток пов’язаний з певними труднощами: аридністю (задушливістю) клімату, нестачею води. А між тим в Алжирській і Лівійській Сахарі виявлені артезіанські басейни, в яких зберігаються запаси прісної води об’ємом біля 50 млрд. м³ на площі 800 тис. км².